Ходити на візити: Не на всі, але на ключові. Дві людини чують і запамʼятовують більше, ніж одна.
Знати маршрут: Куди їхати, де документи, кому телефонувати. Це те, що має бути в голові до того, як знадобиться.
Забрати побут: Не «допомогти», а взяти на себе конкретні справи цілком: покупки, готування, старші діти.
Помічати стан: Пригнічений настрій, який не минає, — це те, що поруч видно раніше, ніж зсередини. Сказати про це вголос буває найкориснішим.
Чого не робити: Не радити «просто відпочинь» і не оцінювати самопочуття. Партнер не лікар, і його завдання — бути поруч, а не пояснювати відчуття.